історія досліджень адиктивної поведінки

Адикти́вна поведі́нка — порушення поведінки, що виникає в результаті зловживання різними речовинами, що змінюють психічний стан людини, включаючи алкоголь і тютюн, до того моменту, коли фіксується факт психічної і фізичної залежності. У класифікацію нехімічних адикцій увійшла також Інтернет-залежність. Комп'ютерна залежність розглядається як альтернативна форма адаптації деяких підлітків до життєвих умов, як засіб їх самореалізації та емоційно-психічної регуляції (див. ще: Віртуальна реальність).

Работа по теме: 25 (4). Глава: Історія досліджень адиктивної поведінки. Медичний та психологічний підхіди.. ВУЗ: ХНУ. + Історія досліджень адиктивної поведінки. Медичний та психологічний підхіди. + Изучением зависимостей или аддикций (от англ. addiction-зависимость) занимается сразу несколько наук, такие как психология, социология, медицина.

1. Історія досліджень адиктивної поведінки. Медичний та психологічний підходи. 2. Сутність адиктивної поведінки. Етапи розвитку адиктивної поведінки. 3. Чинники формування адиктивної поведінки: біологічні, соціальні, психологічні. 4. Механізми формування залежних розладів. Єдність залежних розладів.

адиктивна поведінка - Один з типів девіантної (що відхиляється) поведінки з формуванням прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану за допомогою прийому деяких речовин або постійною фіксацією уваги на певних видах діяльності з метою розвитку інтенсивних емоцій. Ступінь тяжкості адиктивної поведінки може бути різною - від практично нормального поведінки до важких форм залежності, що супроводжуються вираженими соматичної і психічної патології. Типи адиктивної поведінки: - Алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, тютюнопаління (хімічна аддикция); - Азартні ігри, к.

Адиктивна поведінка є однією з форм девіантної поведінки – поведінки, яка відрізняється від загальновизначеної норми психічного здоров’я, права, культури чи моралі. Процес прив’язаності настільки захоплює людину, що починає управляти його життям. Людина стає безпомічною перед своєю пристрастю. Важливу роль в історії, культурі і моральному кодексі суспільства відіграє релігія. Релігія може стати великою силою, яка допомагає пройти життєвий шлях, але разом з цим вона може стати і силою, яка уводить людей від дійсності. Іноді, непомітно для себе людина опиняється в тенетах якоїсь релігійної секти, деструктивної по своїй суті.

Крім того, проблема адиктивної поведінки мало вивчена теоретично. Ця проблема має давню історію. Багато дослідників в нашій країні і за кордоном займалися проблемою алкоголізму, наркоманії, але до одного знаменника не прийшли, тому що вона складна і багатогранна і, отже, одного рішення бути не може. Питання, пов'язані з адиктивних поведінкою підлітків, зачіпаються у багатьох психологічних дослідженнях. Наявність надзвичайно високої концентрації агресії у суспільстві і відсутність однозначної і адекватного наукового визначення цього складного феномена роблять проблему дослідження адиктивно.

Мета дослідження: визначити психологічні фактори виникнення адиктивної поведінки. Глибинний рівень визначення факторів адиктивної поведінки криється у вивчення психологічних травм дитинства. Сутність психотравмуючої ситуації полягає в неможливості дитини задовольнити свої життєво важливі проблеми. Причини таких ситуацій найрізноманітніші, суто індивідуальні.

Профілактика адиктивної поведінки. Практика впровадження методів профілактики наркозалежності. Профілактика наркотизму як соціальна технологія. Термін «адиктивна поведінка» в наукову літературу ввів Ц.П. Короленко, теорію адикції досліджували Д.В. Семенов, В. Качалов, О.Ю. Кондратьєв, С.А. Кулаков, Б.М. Левін; питання профілактичної роботи з підлітками розглядали О.Є. Личко, В.С. Бітінський, В.М. Оржеховська, Н.Ю. Максимова, О.І. Пилипенко, І.П. Фіцула, В.П. Лютий, О.Г. Кирилова, А.Г. Макеєва та ін.

Зокрема Ц. П. Короленко визначає адиктивну поведінку як одну з форм деструктивної поведінки, що виражається в прагненні до відходу від реальності шляхом зміни свого психічного стану за допомогою прийому деяких речовин або постійної фіксації уваги на певних предметах або видах діяльності, що супроводжується яскравими емоціями. Відповідно до Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду для медичної характеристики адиктивної поведінки (постановки клінічного діагнозу) використовуються такі поняття: F1x.0 – гостра інтоксикація (діагностичні критерії різноманітні для кожного класу речовин)

Адиктивна поведінка – один із різновидів девіантної поведінки, що характеризується непереборним бажанням переживати інтенсивні емоції за допомогою штучної зміни свого психічного стану внаслідок вживання деяких речовин або постійної фіксації уваги на певних видах діяльності. Адиктивну особу відрізняють: прагнення до відходу від реальності та ознаки особистісної незрілості (невираженість інтелектуальних та духовних інтересів, моральних норм, нестійкість, безвідповідальність, почуття стадності та ін.). Виділяють наступні психологічні особливості осіб із адиктивними формами поведінки: - знижена ст.

Ключові слова: адиктивна поведінка, профілактика адик-тивної поведінки, теорії особистості. Актуальність даної теми зумовлена багаторічним інтересом до такого аспекту людської поведінки як психологія особистості, яка має залежність. Дослідженнями в області проблем соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки сьогодні займаються бага-то фахівців, зокрема О.Удалова, Н.Максимова, С.Толстоухова, А.Бойко, В.Оржеховська, О.Пилипенко, С.Болтівець, В.Клименко, О.Кокун, Н.Максименко, Т.Мартинюк, В.Бітенський, В.Херсонський, Б.Братусь, П.Сідоров, І.П’ятницька, Д.Колесов, та інші.

адиктивної поведінки неповнолітніх, характеризуються етапи її формування, розкриваються особливості профілактики; пропонуються форми й методи профілактичної роботи у навчальному закладі як з учнями, так і з батьками й викладачами. Навчальний посібник адресовано студентам спеціальностей „Соціальна педагогіка”, „Соціальна робота” для використання при вивченні навчальних дисциплін „Соціально-педагогічна профілактика девіантної поведінки”, „Соціально-педагогічна профілактика правопорушень”, а також соціальним.

Адиктивна поведінка – це поведінка людини, для якої притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану завдяки прийому різноманітних хімічних речовин чи постійної фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій. В результаті такої поведінки людина існує у своєрідному “віртуальному” світі. Вона не тільки не вирішує своїх проблем, але й зупиняється в особистісному розвитку, а в окремих випадках навіть деградує. Аддиктивна поведінка – це залежна поведінка. Критерії адиктивної (залежної) поведінки: Людина втрачає .