історія хвороби гіпертонічна хвороба 2 стадія

Історія хвороби: Гіпертонічна хвороба. Клінічний діагноз : Гіпертонічна хвороба , II стадія, повільнопрогресуючий перебіг, НК I-Бст. Morbus hypertonicus stadium II cursus tardus progrediens ,insuffitientia circulationis sanguinis gradus I-B. Розпитування хворого(interrogatio).

Гіпертонічна хвороба (есенціальна гіпертензія) — це підвищення САТ та/чи ДАТ до ≥140/90 мм рт. ст., зумовлене дисфункцією вищих судинорегулюючих центрів, нейрогуморальних та ниркових механізмів, без первинного зв’язку його з органічними змінами в нирках, головному мозку, ендокринній системі. Гіпертонічна хвороба (есенціальна гіпертензія) — це підвищення САТ та/чи ДАТ до ≥140/90 мм рт. ст., зумовлене дисфункцією вищих судинорегулюючих центрів, нейрогуморальних та ниркових механізмів, без первинного зв’язку його з органічними змінами в нирках, головному мозку, ендокринній системі. У світі АГ діагностовано в 1 млрд осіб, а за прогнозом у 2025 р. хворітимуть 1,5 млрд населення.

Гіпертонічна хвороба – симптоми. Симптоми найчастіше проявляються через кілька років після початку хвороби і вони безпосередньо пов’язані із стадіями патологічного процесу. Основними симптомами прояви гіпертонічної хвороби є: задишка, болі в області серця, неприємні відчуття в області потилиці, головні болі, виникнення нудоти і блювання, зниження гостроти зору, носові кровотечі, швидке стомлення організму. Перша стадія захворювання повністю позбавлена уражень органів-мішеней. При другій стадії часто проявляється один із симптомів ураження органів-мішеней, наприклад: гіпертрофія лівого шлуночка.

ЗБІРНИК інтегральних історій хвороб віртуальних хворих. з поширеними захворюваннями внутрішніх органів. Для самостійної роботи україномовних студентів III курсу по пропедевтиці внутрішньої медицини. ІСТОРІЯ ХВОРОБИ Паспортна частина П.І.Б: Сергієнко Ніна Степанівна Вік: 64 роки Стать: жіноча Національність: українець Освіта: середня Сімейне положення: заміжня Домашня адреса: вул. Седова 3, кв. 57. Професія: маляр Дата госпіталізації: 02 11. 09р. Дата виписки з клініки 12. Заключний клінічний діагноз: хронічний атрофічний гастрит з секреторною недостатністю в стадії загострення, не асоційований Н Р. 12.

Первинна (есенціальна) артеріальна гіпертензія (власне гіпертонічна хвороба) — це найпоширеніша форма гіпертензії, яка становить майже 90-95 % усіх випадків артеріальної гіпертензії.[1] У людей майже з усіх верств суспільства кров'яний тиск з віком зростає, і ризик виникнення захворювань на тлі гіпертензії стає значнішим.[21] Гіпертензія виникає внаслідок складної взаємодії генів та навколишніх факторів. У минулому лікування так званої «хвороби напруженого пульсу» полягало у зменшенні кількості крові кровопусканні.

кафедри факультетської терапії. ІСТОРІЯ ХВОРОБИ. Гіпертонічна хвороба, II стадія. Ускладнення основного захворювання: гіпертонічний криз. Виконала: Даньковская Б.С. 504 група. Дата виписки зі стаціонару: на момент курації продовжує терапію. Попередній діагноз: Гіпертонічна хвороба II стадії. АГ II ступеня, гіпертонічний криз від 27.09.2013.- Купейний. Заключний клінічний діагноз: Основний: Гіпертонічна хвороба II стадії, АГ II ступеня, ризик серцево-судинних ускладнень IIIст, ІХС. Атеросклеротичнийкардіосклероз. Ускладнення: гіпертонічний криз від 27.09.2013.

►Інтерстиціальні хвороби легень. ►Ідіопатична інтерстиціальна пневмонія. Ідіопатичний легеневий фіброз (ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт, ІЛФ). При екстрених станах, таких як набряк легень, гіпертонічна енцефалопатія, розшарування аорти → негайно знижуйте АТ, використовуючи парентеральні форми гіпотензивних ЛЗ →табл. 2.20-4; найкраще у постійній в/в інфузії. Таблиця 2.20-3. Ургентні та невідкладні стани, пов'язані з артеріальною гіпертензією.

Лікування гіпертонічної хвороби на сьогодні – комплексне. Воно включає застосування антиадренергічних засобів, що блокують адренергічну інервацію на рівні вазомоторного центра (клонідін, або катапресан, метилдопа, резерпін), периферичні антиадренергічні засоби – антагоністи a-рецепторів (фентоламін, празозин), антагоністи b-рецепторів (пропранолол, атенолол), що запобігають симпатичним впливам безпосередньо на серце, спільні антагоністи a і b-рецепторів (лабеталол). Заключний діагноз: гіпертонічна хвороба (morbus hypertonicus) ІІ стадії. З лікувальною метою використовуються антигіпертензивні засоби, діуретики, седативні засоби, що зумовило покращення стану.

Історія хвороби: Гіпертонічна хвороба Клінічний діагноз : Гіпертонічна хвороба , II стадія, повільнопрогресуючий перебіг, НК I-Бст. Morbus hypertonicus. Перенесених в дитинстві захворювань не пом’ятає.Наявність в себе хвороби Боткіна , туберкульозу та інших інфекційних захворювань заперечує.20 років тому був оперований з приводу гострого апендицита.По батьківській лінії спадковість до підвищення артеріального тиску. Одружений , має трьох синів і дочку.Алергічні реакції на харчові продукти , лі-карські засоби , промислові чи побутові алергени відсутні.

У стандартній схемі лікування хворих на ГХ передбачено 2 етапи: 1-й етап - немедикаментозне лікування і 2-й етап медикаментозне. До комплексу немедикаментозного лікування входять: боротьба з надлишковою масою тіла; обмеження у споживанні кухонної солі; припинення паління і регулярні фізичні вправи. Рекомендується застосовувати набори трав, в основному, сечогінні, седативні.

Діагноз гіпертонічної хвороби III ступеня за наявності інфаркту міокарда, інсульту чи інших ознак ІІІ стадії слід встановлювати лише у тих випадках, коли ці серцево-судинні ускладнення виникають на фоні тривалої гіпертонічної хвороби, що підтверджується наявністю об’єктивних ознак гіпертензивного ураження органів-мішеней (гіпертрофія лівого шлуночка, генералізоване звуження артерій сітківки ока тощо). Клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження пацієнтів з АГ проводять з метою: 1) виявлення підвищеного АТ; 2) ідентифікації можливих причин високого АТ (виявлення вторинної гіпертензії); 3) стратифікації ризику розвитку серцево-судинних ускладнень: оцінка ступеня АГ; виявлення факторів ризику (ФР)

· Історія хвороби є також важливим науковим документом, який дозволяє вивчати особливості перебігу внутрішніх хвороб залежно від різних умов та обставин. Історію хвороби веде лікар за відомою схемою, яка є необхідним елементом діагностичного пошуку. Історія хвороби містить декілька частин. Схема історії хвороби. · паспортна частина, анамнез.

Гіпертонічна хвороба (високий тиск) – одне з найпоширеніших захворювань. Зокрема, це стосується мешканців промислово розвинених країн. В останні роки лікарі повідомляють про значне «омолодження» хвороби. Артеріальна гіпертонія 1-2 ступеня сьогодні діагностуються навіть у підлітків. Нижче описана гіпертонічна хвороба 2 ступеня (помірна гіпертонія), яку небезпеку вона становить для людини, яка симптоматика хвороби, які методи застосовуються для лікування гіпертонії? Причини гіпертензії 2 ступеня. Традиційно діагноз 2 ступеня гіпертонії (високого тиску) пов’язаний з людьми пенсійного віку.

Зі слів хворої і її матері патологією сечовидільної системи хворіє з раннього дитинства: у віці 2 років перенесла гострий двосторонній пієлонефрит, котрий перейшов у хронічну форму. Загострення хронічного пієлонефриту спостерігаються 1-2 рази/рік. 3,5 роки тому у дівчинки діагостовано вторинний гідронефроз лівої нирки ІІІ-ІV стадії, з приводу чого проведена нефректомія. , страница 2.

Історія хвороби - Гіпертонічна хвороба III стадія, 3 ступінь, ризик 4; асоційована ІХС арітміческій варіант. Ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія, III функціональний клас. При постановці діагнозу гіпертонічна хвороба слід виключати вторинну (симптоматичну) гіпертензію, тому хронічне підвищення артеріального тиску може бути не тільки при гіпертонічній хворобі, але і при захворюваннях органів, що беруть участь у регуляції артеріального тиску: - Захворювання нирок (гломерулонефрит і пієлонефрит); - Звуження ниркової артерії (вазоренальна гіпертензія); - Ендокринні захворювання (хвороба Іценко-Кушинга, феохромацітома, тиреотоксикоз)